Два виклики для української державності: агресія Росії та корупційні прояви.
Ізраїль зумів зберегти свою незалежність серед ворогуючих сусідів завдяки тому, що корупційні дії визнані там як акт державної зради. І це справді так! Хіба не є зрадою видавати фіктивні інвалідності або красти з бюджету, призначеного для фронту? Чому ж в Україні за подібні вчинки досі не було покарання?
В Україні існують два основні вороги, які загрожують нашій країні та майбутньому її народу. Перший з них — це Росія, з якою ми ведемо запеклу війну. Ця війна супроводжується як успіхами, так і поразками, втратами та перемогами, але ми можемо гордитися тим, що ворог, який завдає нам болю, вже не зможе атакувати нас так, як раніше. Другий ворог — це корупція, яка, на жаль, має свої привілеї в нашій державі. Незважаючи на те, що боротьба з корупцією завжди була в центрі уваги всіх наших президентів, ще до початку військових дій, нині, навіть з численними структурами, створеними для подолання цієї згубної практики, ця боротьба виявилась на задньому плані.
Держава Ізраїль, як відомо, здобула визнання та успіх у світовій спільноті, вживаючи жорстких заходів проти корупції, прирівнюючи її навіть до державної зради. У цій системі як особа, що отримує хабар, так і той, хто його надає, вважалися зрадниками, що підлягали суворому покаранню. В Україні ж, незважаючи на численні гучні справи, які здебільшого стали відомими завдяки активній ролі ЗМІ, жоден злочинець не поніс справедливого покарання до кінця. Багато з них просто втекли, оскільки наші спецслужби створили умови для їхнього безпечного виходу з країни, супроводжуючи їх до прихованих місць, недоступних навіть для Інтерполу. А ті, кому не пощастило, отримали смішні вироки, що, мабуть, мали на меті залякати інших від участі в корупційних схемах, крадіжках у військовій сфері та зраді країни.
У бурхливі дев'яності один мій знайомий висловив цікаву ідею: "Василю, якщо вирішиш щось вкрасти, кради мільйон!". Я був вражений його прямолінійністю, але він пояснив, що з великої суми легко виділити частину для судді, трохи для адвоката, а також для їхніх босів і покровителів... Таким чином, ти залишишся на свободі, а ці люди отримають своє. Тоді я мав сумніви. Сьогодні ж я відчуваю, що в його словах є частка істини.
Ще в епоху Кравчука та Кучми прагнення стати підприємцем вважалося справжнім героїзмом. Рекетори безперешкодно обкрадали бізнесменів, а додаткові труднощі створювали податкова служба, енергетики, пожежна охорона, санітарна інспекція... Усі вони вміло навчились вимагати неправомірні винагороди. Отримання будь-яких дозволів перетворилося на процес "купівлі", адже кожен підпис чиновника мав свою вартість. Багато успішних бізнесменів тоді обрали еміграцію. Ось одна історія про такого підприємця.
Мій товариш Іван Михайлович Рега обрав Прагу як місце для своєї підприємницької діяльності. Незважаючи на труднощі та нечесність деяких чехів і земляків, він неодноразово залишався без нічого. Проте, кожен його досвід став для нього уроком. Він вивчив чеську мову та основи юридичних знань, заснував власну компанію і придбав свій перший автобус. За кілька років йому вдалося стати провідним міжнародним пасажирським перевізником у Празі, а згодом – і найбільшим перевізником у всій Чехії.
Коли автобуси компанії REGA-BUS почали курсувати по всій Європі, чоловік вирішив, що настав час розширити маршрути і в його рідну Україну. Однак, щоб реалізувати цю ідею, йому довелося подолати безліч перешкод і труднощів. Для того щоб отримати зустріч із заступником міністра транспорту, який мав підписати необхідні документи, Іван Михайлович витратив $10 000. Але на цьому його випробування не закінчилися. Його змусили до того, що він мав фінансувати ще один рейс для когось із високопосадовців. Таким чином, з трьох рейсів за маршрутом Київ-Прага, два приносили прибуток власнику, а третій йшов на потреби корупціонера з влади. Проте Рега залишався справжнім патріотом України. Навіть у моменти найбільших труднощів, він не збирався відмовлятися від українського громадянства до самої своєї трагічної загибелі.
Це лише один із прикладів. Я можу без зусиль навести прізвища щонайменше десяти своїх друзів, які не змогли досягти успіху в бізнесі тут, але в тій самій Празі тепер володіють готелями, ресторанами, рекламними агентствами, ювелірними майстернями, магазинами та будівельними компаніями. Проте не всі з них є такими патріотами, якими був Іван Михайлович. Всі вони досягли успіху, і їхній бізнес розвивається. Але чому ж це не сталося вдома? Адже в чужій мовній середовищі це набагато складніше. Але там існують чесніші та прозоріші правила гри. Держава підтримує підприємців, адже вони платять податки! Вони забезпечують функціонування державного апарату. А у нас складається враження, що наш апарат може обійтися без податків щонайменше протягом десяти років, спираючись лише на хабарі.
Багато державних службовців не мають можливості отримувати хабарі через специфіку своїх посад. Проте вони сподіваються на момент, коли їхній керівник отримає підвищення або виїде за межі країни. Тоді виникає спокуса: якщо йому це вдалося, чому б і мені не скористатися шансом?
Тепер, і це свіжа інформація, сотні тисяч українців подали заяви із відмовою від українського громадянства. І причиною тут є не тільки війна. І дуже часто не війна зовсім. Адже значна частина тих, хто хоче отримати громадянство Чехії, Словаччини чи Німеччини не підпадають під Закон про мобілізацію. Серед них є і ті, хто міг би воювати проти нашого першого ворога безпосередньо на передовій. Одначе...
Молодь, як правило, є максималістами. Коли вони спостерігають, як діти високопосадовців, депутатів, олігархів та просто дуже заможних місцевих бізнесменів успішно ухиляються від призову, у них виникають серйозні сумніви. У той час, коли вся країна обговорює зовсім інші питання, ніж ті, що нав'язуються у популярних телевізійних програмах, виникають запитання: звідки у голови МСЕК такі великі доходи? Яким чином начальник ТЦК накопичив таке багатство, що вистачило б на утримання десятків сімей на багато років? Яким чином керівник обленерго має достатньо коштів, щоб платити студентам за голоси на виборах? Як суддя зміг придбати віллу на Канарах? І як молодий депутат за короткий проміжок часу перетворився на мільйонера, якщо його батьки - звичайні робітники чи державні службовці? І таких питань виникає безліч.
Коли інформація про "яйця по 17", про бронежилети, у яких якість не відповідає ціні, про інші випадки заробляння великих і дуже великих грошей на армії стає публічною... А ще коли неофіційно розказують про вартість ремонту пошкодженої на фронті техніки, яка завищена у десятки разів. А ще про нестачу набоїв на передовій, бо ті набої теж ідуть за якоюсь схемою... Усе це настільки негативно впливає на моральний стан не тільки воїнів, але тих, хто міг би стати воїном, бо потенційно готовий захищати свою родину і свою землю, але не хоче, щоб на його патріотизмі хтось заробляв. Я щодня спілкуюся з такими людьми.
Звичайно, інформація про кількість тих, хто намагається уникнути служби, безумовно, існує. Але чи аналізували дослідники причини, які змушують чоловіків йти на крайнощі, ризикуючи своїм життям, перетинаючи Тису, купуючи фальшиві медичні документи, або ж шукати способи отримати бронь будь-якою ціною, витрачаючи тисячі доларів на нелегальний перехід кордону? Чи ці питання хвилюють владу? Адже для успішної мобілізації недостатньо лише одного закону. Необхідний цілий ряд заходів, які б забезпечили рівність всіх перед законом, належне матеріальне та фінансове забезпечення для військових і їх сімей, а також суворе покарання за корупцію на всіх рівнях суспільства. І це лише частина проблеми, але наразі ми акцентуємо увагу на корупції, яка потребує жорсткого покарання. Адже вона підриває нашу обороноздатність.
Звісно, є базові речі, про які не варто забувати. Це життя, це здоров'я. Власне життя і життя членів родини - найрідніших тобі людей. Кожен із нас має ці речі у пріоритеті. Але у часи війни до базових піднімається і питання захисту себе і своєї Батьківщини. Кожен справжній чоловік готовий ставати у лави ЗСУ. Але для того, щоб кожен справжній чоловік міг реалізувати це бажання, потрібна чітка, прозора і зрозуміла система. Система, яки би унеможливлювала стояння виродків за спинами воїнів і заробляння мільйонів на їхній крові.
