Кліматично адаптоване зростання — що це означає і чи є це актуальним для України?
Авторка Світлана Краковська, кандидатка фізико-математичних наук, представляє Україну в Міжурядовій групі експертів з питань зміни клімату при Організації Об'єднаних Націй (МГЕЗК).
Про зміну клімату у світі почали говорити дедалі більше, й цьому посприяло спекотне минуле літо, коли більш як тисяча паломників померли просто на вулицях Мекки, а також нещодавні катастрофічні зливи й паводки в центральній Європі. На початку жовтня для України певною несподіванкою, з якою довелося рахуватися на найвищому рівні, стало те, що президент США Байден відклав поїздку до Анголи та Німеччини (де мала відбутися надважлива для України зустріч у форматі "Рамштайн") через ураган Мілтон, який швидко поглибився й мав вийти на узбережжя Флориди менш як за два тижні після іншого руйнівного урагану -- Хелен, що спричинив понад 250 смертей і близько 100 зниклих, а його збитки оцінюються в майже 40 мільярдів доларів. Так інтенсифікація екстремальних явищ погоди як один із численних проявів зміни клімату зрештою вплинула на політичні процеси в усьому світі й в Україні зокрема.
Найбільш відомою та авторитетною установою, що займається аналізом наукових досягнень у сфері зміни клімату, є Міжурядова група експертів зі зміни клімату (МГЕЗК). Цю організацію було засновано в 1988 році за ініціативою двох установ ООН: Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) та Всесвітньої програми охорони довкілля (ЮНЕП). Їх створення стало відповіддю на запити урядів країн, які прагнули зрозуміти, як підготуватися до можливих викликів та зменшити негативний вплив на кліматичну систему. У шостому узагальнюючому звіті МГЕЗК про зміни клімату, опублікованому в 2023 році, підкреслюється: "Можливості для сталого розвитку в умовах кліматичних змін швидко вичерпуються" (див. рис. 1).
Згідно зі словником МГЕЗК, стійкість (resilience) -- це "здатність соціальних, економічних та екологічних систем упоратися з небезпечною подією, тенденцією чи втручанням, реагуючи або реорганізуючись у такий спосіб, аби зберегти свої основні функції, ідентичність і структуру, зберігаючи водночас здатність до адаптації, навчання та перетворення". Загалом що таке стійкість, українці демонструють світу наочно, протистоячи російській агресії й виявляючи здатність до розвитку навіть в умовах війни.
Яке ж визначення "стійкості" в контексті кліматичних змін? Це поняття є більш спеціалізованим, оскільки, за даними словника, воно охоплює "процес впровадження стратегій для зменшення викидів парникових газів та адаптації, що підтримують сталий розвиток для всіх". Важливо зазначити 17 цілей сталого розвитку (ЦСР), затверджених на саміті ООН, які слугують орієнтиром на період з 2016 до 2030 року. Ціль 13, яка має назву "Кліматичні дії", також розширюється до "Вжиття термінових заходів для протидії змінам клімату та їх наслідкам", підкреслюючи важливість терміновості таких дій, що також відображено в звіті МГЕЗК (на рисунку 1 — "...швидко зачиняється"). Нажаль, досягнення ЦСР за більш ніж половину визначеного терміну опинилося під загрозою, оскільки в цей період людство зіткнулося з глобальними викликами. Це, можливо, передбачали найобережніші прогнози, але насправді країни та їхні керівники не були готові до цих труднощів. Мова йде про пандемію COVID-19, а згодом і серйозні виклики глобальній безпеці, спричинені збройними конфліктами та нездатністю існуючих інституцій запобігти або вирішити ці проблеми.
Звичайно, ці виклики лише відволікають ресурси від їхнього використання для досягнення Цілей Сталого Розвитку. Якщо звернути увагу на рис. 1, то подібні події відзначені блискавками і позначені як "шок, що заважає розвитку". Це заважає прогресу, оскільки віддаляє нас від шляху, що веде до кліматичної стійкості, зображеного лінійками від зеленого до червоного. Шокові явища можуть бути різноманітними: природними (урагани, землетруси, виверження вулканів, цунамі тощо) або ж викликаними діяльністю людини (війни, аварії на кшталт Чорнобильської трагедії, пандемії тощо). Крім того, деякі природні шокові події також посилюються внаслідок людської діяльності (див. рис. 2 TS.2 з ризиками).
Особливо в умовах зміни клімату важливу роль відіграють екстремальні метеорологічні явища, такі як інтенсивні зливи, тривалі спекотні періоди, крупний град, а також тропічні і позатропічні циклони. Окрім того, слід враховувати і повільно розвиваючі чинники кліматичного впливу, серед яких підвищення рівня світового океану, танення льодовиків в Антарктиді та високогірних районах, а також скорочення морської криги в полярних зонах.
Нещодавно проведені соціологічні дослідження серед населення України навесні 2024 року показали, що близько 90% опитуваних вважають зміну клімату серйозною або навіть надзвичайно серйозною загрозою для людства. Лише 7% респондентів не бачать у цьому проблеми. Ці результати суттєво відрізняються від аналогічного опитування, проведеного в Україні сім років тому. У 2018 році, під час перших слухань у парламенті, народний депутат Олексій Рябчин презентував дані соціологічного дослідження, які свідчили про те, що лише 15% населення вважали зміну клімату проблемою, що вдвічі більше, ніж у 2017 році. Це свідчить про значний прогрес у свідомості громадян, навіть незважаючи на те, що країна вже понад 10 років переживає війну.
Попри такі результати сприйняття проблеми українці, на жаль, не завжди розуміють причину швидкої зміни клімату. Все ще можна почути скепсис щодо причетності та першочерговості впливу господарської діяльності людства на кліматичну систему навіть у таких середовищах, де точно є люди з вищою освітою й на керівних посадах. Напевно, пояснення цьому треба шукати в деяких психологічних особливостях сприйняття шокових подій. Перша реакція -- справді шок і заперечення (цього не може бути, це не я). Потім гнів і злість (здебільшого на науковців чи політиків: "Чого ви нас не попередили?", "Ви нічого не знаєте"), торг (пошук "альтернативних теорій" або пояснень і "чарівних пігулок"). Після цього може навіть настати депресія (все марно, ми вже проминули точку неповернення). Й лише потім приходить усвідомлення: якщо людство є причиною, то все ж таки досі можна застосувати важелі впливу для вирішення проблеми. Загалом один із висновків останнього звіту МГЕЗК -- саме про те, що однією з основних причин занадто повільної реакції на проблему є небажання людства змінювати спосіб життя. Освіта, просвіта й адресна комунікація також можуть значно прискорити усвідомлення, а пізніше й стимулювати ресурси як для адаптації до зміни клімату, так і для зменшення викидів парникових газів, зокрема через "зелену" трансформацію в енергетичному секторі чи природоорієнтовані підходи в сільському господарстві тощо.
Про "зелене відновлення України" розмови почалися буквально з перших місяців повномасштабного вторгнення Росії. Водночас слова мають значення, оскільки для всіх є очевидним, що потрібно саме відновлювати країну, тобто будувати по-новому й краще, а не "відбудовувати як було". З одного боку, розбомблена інфраструктура теплової генерації створює проблему із забезпеченням тепловою та електричною енергією, особливо взимку. А з іншого -- ТЕС в Україні були застарілими, більшість працювала на вугіллі, що впливало на викиди парникових газів, знижувало якість повітря й посилювало зміну клімату, ба більше -- ставило нас в один ряд із такими країнами, як Росія, а це зовсім не відповідає цілям ЄС стосовно досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року й, відповідно, прагненню громадян України вступити до ЄС.
У публікації The New York Times, в результаті дослідження приблизно 111 тисяч супутникових зображень численних населених пунктів України до початку повномасштабного вторгнення Росії та після нього, було зафіксовано понад 210 тисяч зруйнованих будівель станом на грудень 2023 року. На жаль, ми вже знаємо, що в 2024 році ця цифра зросла ще більше. Сумно спостерігати за зруйнованими домівками та знищеними містами. Багато з цих територій все ще перебувають у зонах активних бойових дій, і про їх відновлення не може бути й мови, поки триває війна і не досягнуто нашої перемоги.
Проте Україна продовжує своє існування і має гостру потребу в нових житлових приміщеннях, а також, можливо, у нових поселеннях для вимушених внутрішньо переміщених осіб. Це створює для країни унікальну можливість стати провідною платформою для всього світу у випробуванні інноваційних технологій, зокрема в галузі будівництва та суміжних напрямках, таких як розподілене виробництво та накопичення електричної енергії, а також у сфері циркулярної економіки.
Для досягнення цієї мети необхідно, щоб інженери, архітектори та будівельники мали відповідну кваліфікацію. Вони повинні усвідомлювати, що проектування та зведення нових будівель має відбуватися з урахуванням принципів кліматичної нейтральності з самого початку. Окрім самих споруд, важливо, щоб навколишній простір також сприяв зменшенню негативного впливу на кліматичну систему, шляхом зниження або поглинання викидів, а також зменшення ризиків, пов'язаних з екстремальними погодними умовами. Вже існують певні стандарти, які регламентують, наприклад, доступ мешканців до зелених зон, таких як парки або сквери, що повинні бути розташовані не далі ніж п'ять хвилин пішки. Крім того, важливо забезпечити розвиток "блакитної інфраструктури", яка включає річки, струмки, канали та озера, а також системи поливу зелених насаджень і розпилювачі води для охолодження в спекотні дні.
Всеукраїнське соціологічне опитування "Україна майбутнього: ЄС, повоєнна відбудова, екологічні проблеми та енергетична незалежність очима пересічного українця" також підтверджує, що для українців у їхньому баченні майбутнього міст важливими є зручність для задоволення повсякденних потреб мешканців, тобто комфорт (72,4%), якомога зеленіші міста (60,5%) з чистими місцевими водоймами (59,1%), з пунктуальним громадським електротранспортом і добре продуманими його маршрутами (57,4%), з промисловістю без шкідливих викидів і мінімальними відходами (56,8%).
Всі вказані суспільні вимоги сприяють кліматично стійкому розвитку та переходу від реактивних до проактивних дій стосовно кліматичних загроз. Це ілюструється на рисунку 2, де основою такої трансформації виступають управлінські механізми, фінансові ресурси, знання та потенціал, технологічні інновації, а також умови, які сприятимуть прискоренню процесів змін.
На жаль, війна стала рушійною силою зеленої трансформації в Україні. Проте ми повинні використати цей шанс, щоб відбудувати нашу країну ще більшою і кращою, ніж раніше.
