Право на відпочинок під час воєнного стану: Конституційний Суд України аналізує звернення уповноваженого з прав людини.
Велика палата Конституційного суду розпочала аналіз справи, ініційованої уповноваженим Верховної Ради з прав людини, стосовно правомірності надання відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану.
Цю інформацію надає пресслужба Конституційного Суду України, а також повідомляє Укрінформ. Питання про право на відпустку в умовах воєнного стану: Суд займається розглядом справи відповідно до конституційного подання Уповноваженого з прав людини.
На пленарному засіданні суддя-доповідач Віктор Городовенко повідомив, що омбудсмен, як суб'єкт права на конституційне подання, звернувся до Конституційного Суду з проханням визнати невідповідними частині перша статті 8, частини друга і третя статті 22, а також статті 45 та 64 Конституції. Він просить розглянути норми другого речення другого абзацу, третього абзацу частини першої статті 12, а також другого пункту 3 розділу "Прикінцеві положення" закону "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-IX зі змінами.
Згідно з думкою автора клопотання, при буквальному тлумаченні законодавчих норм, які він оскаржує, роботодавець має можливість: "в односторонньому порядку обмежувати надання щорічної основної відпустки до 24 календарних днів у поточному робочому році"; "переносити невикористані дні відпустки, накопичені під час воєнного стану, на період після його завершення або скасування"; "надавати дні відпустки, які перевищують 24 календарні дні, без збереження заробітної плати"; "виплачувати невикористані дні такої відпустки без збереження заробітної плати після закінчення воєнного стану - до моменту використання перенесених днів відпустки"; "відмовляти працівникам у наданні невикористаних днів щорічної відпустки під час дії воєнного стану".
Як зазначив суддя-доповідач, омбудсмен вважає приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12 закону такими, що суперечать статтям 45, 64 Конституції, обґрунтовуючи це тим, що "невикористані дні щорічних відпусток не можуть надаватись за рішенням роботодавця без збереження заробітної плати, адже відповідно до статті 45 Конституції щорічні відпустки є оплачуванні та їх тривалість визначається законами"; "норми, які є предметом конституційного контролю, не обмежують, а скасовують право працівників на щорічну відпустку повної тривалості та її оплату, а також заміняють їх за рішенням роботодавця іншим видом відпустки - відпусткою без збереження заробітної плати <...> відповідно до статті 64 Конституції допускається обмеження прав на період воєнного стану, а не їх скасування".
Автор клопотання вважає, що другий абзац пункту 3 розділу "Прикінцеві положення" закону суперечить статтям 8 та 64 Конституції. Це пов'язано з тим, що він "поширює свої обмеження на конституційні права і свободи навіть після завершення воєнного стану", не забезпечує "правову визначеність <...> універсального характеру, адже терміни його дії можуть закінчуватися для кожної особи в різний час" і не має "ознаків передбачуваності". При цьому "терміни дії обмежень, що вводяться у зв'язку з воєнним станом, повинні бути чітко визначені та закріплені в законодавстві, а не залежати від волі окремих учасників правовідносин".
Суддя-доповідач поінформував, що з метою повного і об'єктивного розгляду справи надано відповідні доручення структурним підрозділам Секретаріату суду та надіслано низку запитів до державних органів та установ, щодо питань, порушених у конституційному поданні.
На пленарному засіданні були присутні представник уповноваженого в системі судоустрою з права на справедливе правосуддя та представництва в КСУ Андрій Овсієнко, а також представник Президента у КСУ Сергій Дембовський.
Після аналізу документів справи на публічній частині пленарного засідання, Конституційний Суд перейшов до закритого розгляду для прийняття остаточного рішення.
Згідно з інформацією, яку надав Укрінформ, у червні до Конституційного суду було подано запит від омбудсмена Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, в якому йдеться про конституційність окремих аспектів закону "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
