У Дніпрі презентували третій етап ініціативи "Історії Героїв".
Історії тих, хто віддав життя за Україну. У Дніпрі відкрили вже третю частину проєкту "Історії Героїв". В одному зі скверів створили алею зі світлинами загиблих захисників. Щомісяця 45 історій оновлюють. Зараз дніпрянам представили бойовий шлях бійців 128-ї окремої бригади територіальної оборони, 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" та 43-ї окремої механізованої бригади.
Валерій Двірний - батько загиблого військовослужбовця:
Після завершення 11 класу я одразу вирушив до Львова для навчання. Закінчивши навчальний заклад, потрапив до "нуль" – Курахове. Саме там і трагічно загинув.
Молодший сержант загинув у червні цього року на Курахівському напрямку. Як зазначає його батько, у своїй 19-річній молодості син вже обіймав посаду командира бойової машини та служив у 128-й окремій бригаді територіальної оборони. Проте про війну та свої обов'язки він розповідав неохоче.
Валерій Двірний - батько загиблого військовослужбовця:
Він не ділився з нами жодними подробицями. Коли ми запитували, він лише відповідав: "Як на війні, все нормально". Незважаючи на те, де саме він перебував, він ніколи не розкривав деталей. Ми лише знали, що це була Донецька область, але точне місце залишалося таємницею.
Оксану від жахів війни оберігав її чоловік Руслан Рябоконь. Він вирушив захищати Батьківщину ще в 2014 році, обравши 93 бригаду "Холодний Яр" і ставши водієм. Жінка згадує, як важливо було мати поруч таку підтримку.
Оксана Рябоконь - вдова військового, який загинув у бою:
Їхній командир взводу присвоїв йому позивний "Перший", адже він був першим водієм, який завжди знаходив шлях у найскладніших обставинах, навіть уночі, коли потрібно було евакуювати поранених.
У 2015 році він залишив військову службу, але в день початку масштабного вторгнення знову приєднався до своєї бригади. Його шлях лежав у піхоту, де він боровся за звільнення українських сіл на Харківщині та Сумщині від окупантів. Наступним етапом його служби стала Донеччина.
Оксана Рябоконь - вдова військового, який загинув у бою:
Вони провели 12-годинний бій у Соледарі, що знаходиться в Бахмутському районі. Після цього вони опинилися зовсім близько до позицій "Вагнера". На жаль, він отримав важке поранення, яке виявилося несумісним із життям – осколок потрапив у шию. Він загинув миттєво.
Сім'ї та товариші по службі прагнуть, щоб історії кожного військовослужбовця, зображеного на фотографіях, стали відомими якомога більшій кількості людей.
Олександр Курбатов, представник пресслужби 128-ї бригади територіальної оборони:
Орки розпочали наступ, маючи на озброєнні п'ять БМП, а також десант, який складався з шести осіб на позиції. Це був той критичний момент, коли довелося застосувати гранатомет у стилі сомалійських бійців. В результаті, їм вдалося відбити атаку.
У сквері Героїв були представлені нові 45 оповідей про відважних воїнів, які віддали свої життя, з 128-ї бригади територіальної оборони, 93-ї механізованої бригади "Холодний Яр" та 43-ї бригади.
Це не лише пам'ятник для близьких загиблих, але й простір, де мешканці Дніпра мають можливість дізнатися більше про людей, які пожертвували своїм життям заради України.
Сергій Луденський, тимчасовий керівник департаменту молодіжної політики та національно-патріотичного виховання Дніпровської міської ради:
Окрім вказаної локації, цю ініціативу підтримав і Новокодацький район, за що я щиро вдячний. З нагоди Дня ЗСУ, який відзначається 6 грудня, у Новокодацькому районі буде встановлено 12 таких тригранних конструкцій.
Проєкт "Історії Героїв" триватиме і далі. Уже 21 листопада у сквері з'являться нові історії про подвиги українських захисників.
