"Ми опинилися в ситуації без альтернатив": відгук парламентарів на Стратегію перемоги Зеленського.

М opinions депутатів розійшлися.

Президент Володимир Зеленський представив у середу, 16 жовтня, План перемоги України. За його словами, якщо План підтримають союзники, війну можна буде завершити не пізніше 2025 року.

Документ було представлено у Верховній Раді, а його онлайн-трансляцію можна було побачити на Facebook-сторінці Офісу президента України. "Телеграф" розповідає про реакцію народних депутатів України на План перемоги Зеленського.

Роман Костенко, народний депутат від партії "Голос"

Не має сенсу сперечатися про те, чи є наші цілі реалістичними або ні. У нас немає іншого вибору, окрім як прагнути до перемоги. Можна розробити різні стратегії, і ніхто не заважає нам досліджувати більше можливостей, ніж ті, що вже були запропоновані. Звучали важливі та стратегічно обґрунтовані думки, і нам слід рухатися в цьому напрямку. Проте я не можу надати об'єктивну та всебічну оцінку, поки не ознайомлюся з конфіденційними додатками. Я сподівався на більш конкретне звернення до нашого народу, яке б стосувалось мотивації та його ролі в реалізації цього плану. Я підтримую всі ініціативи, спрямовані на досягнення перемоги.

Олег Кулініч, депутат народної ради та голова депутатської групи "Довіра" в українському парламенті.

-- Мені здається, що все те, що сьогодні було озвучене Президентом у залі парламенту, дійсно має право на життя як наша внутрішня і міжнародна стратегія в боротьбі за перемогу. Ключове, на чому хочеться акцентувати -- ці пункти базуються на міжнародному праві і, як і раніше, ми жодним чином не дискутуємо про будь-які територіальні поступки агресору. Водночас, дуже багато в реалізації озвученого плану залежатиме від безпосередньої роботи Президента країни, парламенту, уряду та наших дипломатів з країнами-партнерами. Бо ці пункти мають отримати наповнення конкретними домовленостями.

Євгенія Кравчук, народна депутатка від партії "Слуга народу"

-- Абсолютно з кожною тезою я погоджуюсь. Навіть зважаючи на те, що ці тези і раніше звучали, але в комплексі вперше. Бо якісь частини були нові, як економічний пункт про мінерали, як і про можливість розміщення українського військового контингенту, натомість американських, канадських і так далі. Це те, що експерти навіть називали. Бо насправді, що американці, що канадці, сприймають, що знову вони за Європу мають дбати. А тут це дійсно абсолютно логічне рішення, що українці з найбільш такою тренованою армією, яка перепробувала всі західні варіанти зброї, і з такою кількістю людей, які мілітаризовані, це логічно, що якраз і ми станемо європейським фронтиром. Це, я вважаю, що великий плюс, дуже практичний плюс. Тобто він не просто, ми за демократію, ми за демократію воюємо, помираємо, але він має якісь практичні тези, які в інших столицях, я вважаю, нормально сприймають.

Звісно, існує багато чинників, які впливають на досягнення успіху. Ми щиро визнаємо, що не все знаходиться у нашій владі. Ми робимо все можливе: ведемо боротьбу, люди гинуть, а інші живуть під загрозою ракетних атак. Це те, що ми можемо запропонувати. Мені навіть прийшла в голову така метафора: сили зла об'єдналися, а що ж із силами добра? Якими вони є? Вони знову намагаються допомогти нам лише частинами, щоб ми просто не впали. Але, безумовно, цього недостатньо. Росія укладає різні угоди з Північною Кореєю, а що роблять країни НАТО? Лише висловлюють занепокоєння?

Я вважаю, що слід уточнити пункт, що стосується стратегічного неядерного стримування. Як я зрозуміла, це не про розміщення іноземних баз на українській території, а про українські військові, які здатні використовувати західну зброю, якої буде достатньо для забезпечення цього стримування. Йдеться про те, що ми сподіваємось на отримання достатньої кількості озброєнь і засобів, щоб Росія більше не наважувалася на агресивні дії проти нас.

Вважаю, що більшість країн Європейського Союзу, за винятком кількох, які не буду називати, безумовно підтримає нашу позицію. ЄС усвідомлює, що безпека України — це одночасно і безпека для Європи. Ми знаходимося на одному континенті. Хоча Сполучені Штати перебувають через Атлантичний океан, Європа є близькою, і це викликає занепокоєння у багатьох. Я переконаний, що найкращим рішенням буде схвалення пакету на 35 мільярдів євро, які ми могли б використати не лише для соціальних потреб, як зазвичай, але й для закупівлі зброї. Це те, про що говорив президент Зеленський: якщо ви не здатні забезпечити нас достатньою кількістю озброєння, ми готові самі його виробляти. Дайте нам фінансування, і ми самостійно це організуємо, оскільки наша оборонна промисловість працює лише на третину своїх можливостей. Ми можемо закуповувати, працювати в три зміни та інвестувати в наукові розробки, але нам бракує власних ресурсів.

Олексій Гончаренко, депутат Верховної Ради, представляє політичну силу "Європейська Солідарність".

План виглядає абсолютно нереалістично. Справжньої дискусії щодо наших можливостей не було. Це лише порожні декларації. Так, ми маємо свої амбіції, від яких не варто відмовлятися. Але в реальному житті ситуація зовсім інша, і це не можна ігнорувати. Цей план суттєво відходить від реальності. Крім того, ми майже все переклали на плечі партнерів. Які ж вимоги ми висуваємо до себе? Де згадка про боротьбу з корупцією, про зміцнення демократичних інститутів тощо? Ми висуваємо багато вимог до партнерів, але яка наша власна роль у цьому процесі? Ми просимо, але в результаті нічого не отримуємо, адже це не має нічого спільного з реальними обставинами.

Ірина Геращенко, депутатка Верховної Ради від політичної сили "Європейська Солідарність".

Першим аспектом нашого плану є членство України в НАТО. Для партії Європейська Солідарність це надзвичайно важливе питання. Два роки тому Офіс Президента критикував нашу команду за те, що внесення змін до Конституції, які закріплюють безальтернативність євроатлантичного курсу, нібито призвело до війни. Україна втратила чимало часу, затримуючи свій шлях до НАТО, і добре, що нинішня влада усвідомила цю істину — це єдиний правильний крок для забезпечення нашої безпеки. Проте в посланні йшлося лише про вимоги до наших партнерів, без жодного згадки про наші внутрішні завдання, які необхідно виконати, щоб відповідати критеріям членства в НАТО. Це включає в себе реальну боротьбу з корупцією та зміцнення демократії.

Те ж стосується й інших аспектів плану. Слово "партнери" згадувалося близько 40 разів, що значно перевищує згадки про Україну або навіть Росію, яка ініціювала цю жахливу війну і несе за неї всю відповідальність. Однак досягнення перемоги не може повністю покладатися на наших партнерів. Значна частина цього процесу залежить від нас.

Третій аспект. План повинен бути практичним, а не абстрактним. У зверненні президента було багато влучних висловлювань про єдність, незаперечність демократії, зміцнення оборонного потенціалу та євроатлантичну інтеграцію. Ми підтримуємо ці ініціативи. Але необхідно розробити конкретний план дій для нашої країни. Крок за кроком. Які саме дії повинні вжити ми, як держава та інституції, у цьому напрямку? Це передбачає професійне укріплення уряду та переформатування коаліції, а також відновлення суб’єктності органів влади. Цих моментів у посланні не було.

Цікаво, чому саме зараз президент прийшов до парламенту? Для мене це сигнал серйозності ситуації на фронті, в економіці, між рядками -- зміна конʼюнктури у світі. І влада це розуміє. Тому бачимо зміну риторики. Про повернення кордонів 91 року і каву в Ялті вже не звучить. Бо всі розуміють, що зараз важливо зберегти державність. Правди про те, що певну частину наших територій, можливо, прийдеться звільняти політикою -- дипломатичним шляхом -- теж не звучало.

Зеленський звернувся до міжнародних партнерів з проханням переглянути заборону на застосування західної зброї для ударів по військовим об'єктам на території Росії. Ми підтримуємо цю ініціативу і активно обговорюємо її на всіх міжнародних форумах. Щодо зміцнення нашого оборонного потенціалу, важливо не лише говорити, а й вжити конкретних заходів. Зокрема, в бюджеті на 2025 рік необхідно передбачити збільшення фінансування виробництва зброї, а не лише дорожнього фонду.

Винятком, де зобов'язання не стосуються партнерів, а лише України, є пункти 4 і 5. Один із них буде реалізований після завершення війни: ми зможемо надати наших досвідчених військових для зміцнення безпеки в Європі, а також надра для спільних розробок та інвестицій. Це важливі та правильні ініціативи. Але для цього нам потрібно дійти до перемоги і витримати всі випробування. І тепер постає ключове питання: як ми можемо досягти цієї перемоги? Партнери не вирішать це за нас, хоч би якою була наша повага до них. Тому важливо почути план щодо внутрішніх реформ і нашу "домашню" роботу.

Роман Лозинський, депутат Верховної Ради від політичної сили "Голос".

-- Чудові пункти плану, мені подобається. Запрошення в НАТО і вступ в ЄС, удари вглиб Росії і буферні зони, репарації та 300 млрд активів, підтримка економіки... Відкрите питання -- "як цього досягнути?" Сьогодні я у відрядженні і не мав змоги бути в Парламенті, щоб вживу почути від Верховного головнокомандувача довгоочікуваний план. Але колеги вже ознайомили, тож маю кілька думок.

План досягнення перемоги може здаватися абсолютно нереальним. З одного боку, це правда. Але з іншого – раніше такими ж нереальними виглядали Patriot, Storm Shadow, F-16, а також затоплення значної частини Чорноморського флоту Росії і контроль над певними територіями Курщини. Все залежить від рішень наших партнерів і ефективності нашої дипломатії. Саме тому я зараз з колегами перебуваю у Брюсселі. У кабінетах і коридорах, де ми пояснюємо, переконуємо і, зрештою, приймаємо складні рішення. Тому важливо уникати будь-яких конфліктів між владою і опозицією, скасування відряджень для депутатів-ветеранів з поза монобільшості на Мюнхенську конференцію та інших ганебних ситуацій.

Крім того, не має бути блокування ініціатив опозиційних політиків, які сприяють Перемозі. Четвертий місяць на підписання президента чекає мій з колегами закон #9559д про "донати" на Сили Оборони з місцевих бюджетів. Мільярди гривень заблоковані одним підписом, поки триває бюджетний процес у громадах... Процитую президента і хочу, щоб і він сам, і усі в його Офісі та президентській партії дотримувалися цього ж принципу:

"Ми не протистоїмо один одному, а боремося з нашими супротивниками, з Росією. В Україні немає ворогів всередині країни. Якщо ми втратимо єдність усередині України, це призведе до втрати єдності в Європі та зменшення підтримки з боку міжнародної спільноти, що в свою чергу означатиме поразку у війні."

Президент не пояснив, як планує досягати реалізації цих пунктів. Не факт, що це треба оприлюднювати. Зі свого боку можу лише побажати успіху і зробити все від мене залежне, щоб зробити неможливе можливим. Така позиція має зараз бути в кожного політика, посадовця, в кожного українця.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про перший і найголовніший пункт Плану перемоги Зеленського. Це вступ України до НАТО. Це рішення може стати фундаментальним для досягнення миру.

Ми також обговорювали значення третього пункту нашого плану, який торкається стратегії стримування Росії. Основною складовою цього пункту є ініціатива розмістити в Україні комплексний неядерний стратегічний пакет для забезпечення стримування.