Грузинська влада вступить у переговори із західними країнами — Панченко про результати виборів 27 жовтня 2024 року.
Виборчий процес у Грузії на одній з дільниць, 26 жовтня 2024 року. Джерело: Суспільне Новини/Оксана Сенів.
Екзитполи виявили різні результати.
Юрію, пропоную обговорити результати, які оприлюднила Центральна виборча комісія Грузії після парламентських виборів, що відбулися 26 жовтня. Чи є підстави для сумнівів у достовірності цих даних?
Є підстави для сумніву, адже результати екзитполів від визнаних компаній, таких як Edison Research, демонструють зовсім іншу картину. Згідно з їхніми даними, партія влади "Грузинська мрія" займає перше місце з результатом 40-42 %, проте чотири опозиційні сили в сумі отримують понад 50 %. Єдиним екзитполом, який показав результати, схожі на ті, що оприлюднені ЦВК, стало дослідження компанії Gorbi, що має досить неоднозначну репутацію. Ця компанія постійно публікує інформацію, яка вигідна грузинській владі. Довіра до Gorbi викликає запитання, оскільки під час виборчої кампанії влада фактично готувала суспільство до оголошення своєї перемоги, що й сталося. При цьому, хоча вони стверджували, що здобудуть конституційну більшість, цього не відбулося. Це важливий аспект, який може бути використаний в переговорах із Заходом. Ще один момент полягає в тому, що перемога "Грузинської мрії" стала можливою лише завдяки апатії суспільства та надзвичайно низькій явці виборців. Влада змогла мобілізувати бюджетників, які прийшли проголосувати за партію влади, в той час як за опозицію не було кому голосувати.
(Явка на цих парламентських виборах у Грузії склала 58,94%. Після підрахунку голосів із 99,3% виборчих дільниць "Грузинська мрія" набрала 54,086% голосів, відповідно до даних Центральної виборчої комісії Грузії - ред.)
Перше голосування без участі мажоритарних округів.
Якщо порівнювати з попередніми парламентськими виборами у Грузії, як змінився розклад?
Ці вибори відзначалися особливою характеристикою: вперше голосування проходило без використання "мажоритарної" системи. Раніше під час виборів діяла "мажоритарка", і, наприклад, на попередніх виборах партія "Грузинська мрія" не змогла отримати половину голосів за партійними списками, але компенсувала це за рахунок "мажоритарки". Тому цього разу владі було ще складніше сподіватися на перемогу, враховуючи численні скандали та напруженість у відносинах із Західними країнами.
Чому, в такому випадку, вони вирішили змінити виборче законодавство, відмовившись від частково мажоритарної системи на користь виключно пропорційної, якщо влада усвідомлювала, що це призведе до зменшення кількості мандатів?
Коли були великі протести, це було виходом із політичної кризи. Крім того, вони погодилися не відразу, а через два виборчі цикли. Тобто це була зміна у досить віддаленій перспективі, тому це не виглядало великою проблемою. Але воно спрацювало.
Чи вдалося опозиційним силам залучити своїх прихильників?
Отже, судячи з наших спостережень, активність виборців була надзвичайно високою. Вона перевищила показники попередніх виборів, що свідчить про успішність проведення голосування. Звісно, обговорювати такий значний результат партії, що при владі, є досить незвичним.
Аргументи опозиційних сил, свідчення міжнародних моніторів та залучення громади – це основні елементи.
Цього року ми спостерігали не лише відміну від мажоритарних округів і проведення виборів виключно за партійними списками, але й запровадження автоматизованої системи підрахунку голосів. Це означає, що підрахунок здійснювали не представники виборчих комісій, а спеціальні машини. Що ви можете розповісти про це?
Вона просто переглядає документи та шукає галочки. Вважається, що такий підхід є більш справедливим і мінімізує можливість маніпуляцій. Однак з цього приводу варто почекати. Незабаром має з'явитися реакція опозиції. З огляду на те, що правляча партія святкує свою перемогу, це не стало несподіванкою. Тут не було жодних інтриг. Тепер головне питання – чи визнає Захід цю перемогу? Тож ми чекаємо на аргументи опозиції, на заяви міжнародних спостерігачів та на активність суспільства. Ці фактори матимуть вирішальне значення для подальших результатів.
Порівняння з 2004 роком дуже помітні, лише в ролі Путіна тепер Орбан
Поговорімо тоді про кожен із цих чинників окремо. Якою була реакція грузинського суспільства? Здається, тиждень тому в Грузії відбувся великий мітинг, який скликали опозиційні партії. Дуже багато людей, судячи зі світлин, вийшло на вулиці. Це, як мені здається, щось на кшталт того, що було в нас в 2013 році, так? В нас тоді хотіли забрати Угоду про асоціацію, а в грузинів зараз -- шлях до ЄС. Чи прогнозуєте ви, що можуть початися масові демонстрації, щось на кшталт революції в Грузії?
На мою думку, настрої в суспільстві дійсно існують, і готовність до дій є. Проте залишається відкритим питання, наскільки ці настрої можуть виявитися впливовими та чи вдасться правлячій партії вдатися до силових заходів. Вірю, що протести однозначно відбудуться, і їх масштаб значною мірою залежатиме від міжнародної реакції. Якщо міжнародна спільнота визнає вибори, визнаючи певні недоліки, але в цілому оцінить їх як прийнятні, це може викликати відчуття апатії та розчарування в суспільстві. Однак, якщо з’являться заяви про невизнання результатів виборів, це може надати суспільству додаткову енергію.
Юрій Панченко. Зображення: сторінка Юрія Панченка у Facebook.
Відповідь Угорщини вже на місці. Не дожидаючись офіційного повідомлення Центральної виборчої комісії Грузії, Орбан висловив свої вітання "Грузинській мрії" з приводу їхньої перемоги. Паралелі з подіями 2004 року кидаються в очі, адже тепер Орбан виконує роль, яку раніше грав Путін.
У Росії була заява заступника голови МЗС Карасіна, що "ми розраховуємо на плідну співпрацю".
"У грузинському суспільстві панує тривога щодо можливої нової війни."
Є також сенатор Пушков, який самостійно підрахував результати виборів і заявив, що "План Заходу в Грузії зазнав невдачі". Юрію, можеш розповісти, хто ж ці виборці в Грузії, котрі підтримують проросійський курс і голосують за "Грузинську мрію"?
Ми вважаємо, що ця політична сила має проросійську орієнтацію, і це дійсно так. Проте, вони ніколи не визнають свою прихильність до Росії, що є важливим аспектом. В Грузії з'явилися явно проросійські групи, які, на щастя, не змогли досягти успіху на останніх виборах. Варто зазначити, що представники "Грузинської мрії" досі обіцяють прагнути до європейського членства до 2030 року. Таким чином, вони намагаються позиціонувати себе як європейці, хоча й з не надто ліберальними поглядами, що нагадує ситуацію в Угорщині під керівництвом Орбана. Що стосується виборців, то серед них велика кількість бюджетників, які залежать від держави. Крім того, вони поширюють думку, що лише їхня сила здатна захистити Грузію від війни, стверджуючи, що в разі перемоги опозиції Росія може напасти. Слід визнати, що страх нової війни є досить поширеним у грузинському суспільстві. На відміну від Молдови, де цей аргумент не має такого ефекту через відсутність спільного кордону з Росією, в Грузії цей кордон існує.
Намір повернути Південну Осетію та Абхазію прослідує в заявах, проте без деталізації.
Ми пам’ятаємо, як у "Грузинській мрії" використовували зображення зруйнованих українських міст, стверджуючи, що якщо оберете опозицію, то отримаєте війну і такі ж руйнування. Вони обіцяли, що захистять Грузію від конфліктів. Проте питання залишається в тому, якою ціною це буде зроблено. Також, наскільки мені відомо, правляча партія маніпулювала обіцянками повернути під контроль ті території, які наразі не належать Грузії — Абхазію та Південну Осетію. Які стратегії вони пропонували виборцям для досягнення цього?
Вони дуже хитро грали натяками без жодної конкретики. Самі собі фантазуйте, що ви хочете. Спочатку були "зливи", що можливий якийсь план і взагалі, що навряд чи правляча партія пішла б на розрив із Заходом, не маючи під Росії гідної компенсації, якою може бути тільки повернення територій. Жодних підстав казати, що Росія піде на це, немає. Або от вони кажуть, що "нам треба конституційною більшістю провести зміни, бо раптом зʼявляться підстави для реінтеграції". Для цього потрібні зміни до Конституції, тому "нам потрібна конституційна більшість". Звідки вони зʼявляться, чому саме зараз -- ніхто не пояснював.
"Наразі уряд Грузії веде переговори з Західними країнами."
Юрію, давайте підбивати підсумки. Ми чекаємо на реакцію грузинського народу. Як ви далі прогнозуєте розвиток подій?
Очевидно, що грузинський уряд вступить у переговори із Заходом. Вони не змогли забезпечити конституційну більшість, і, незважаючи на попередні прогнозування Gorbi, які вказували, що лише дві опозиційні партії зможуть потрапити до парламенту, насправді пройшли всі чотири. Отже, результати виявилися настільки невтішними, що не викликає сумнівів, що розпочнуться торги. "А може, ви визнаєте результати виборів, а ми, наприклад, скасуємо якийсь суперечливий закон, не будемо забороняти опозицію, як обіцяли, можливо, навіть випустимо Саакашвілі та відправимо його на лікування на Захід". Тепер вони намагатимуться домовитися із Заходом: "ми зробимо кілька незначних поступок, а ви визнаєте вибори". Раніше європейські чиновники часто йшли на це, але тепер ситуація стала більш напруженою, ніж будь-коли, тому сподіваюся, що, враховуючи звіти спостерігачів, які зафіксують усі фальсифікації, Захід відмовиться визнавати ці вибори. Якщо це відбудеться, можливий різкий конфлікт, і є шанс, що влада зміниться, вибори будуть визнані сфальсифікованими і призначать нові. Якщо ж цього не станеться, у суспільства залишиться небагато шансів.
"Якщо позиція Західних країн залишиться непохитною, тоді..."
Тобто, якщо Захід не визнає вибори, то партія влади "Грузинська мрія" буде проводити повторні вибори? Тобто для неї важить думка Заходу?
На мій погляд, якщо Захід займе жорстку позицію, це може підсилити протестні рухи. Влада опиниться в складній ситуації, стикаючись з тиском як зсередини, так і ззовні.
Проясніть ще наостанок, чому в Грузії аж чотири опозиційні партії?
Один із успіхів нинішніх виборів -- це те, що нарешті з'явилась третя сила. Досі було протистояння на рівні Іванішвілі-Саакашвілі та партій "Грузинська мрія" й "Єдиний національний рух". (Міхеїл Саакашвілі - експрезидент Грузії; мільярдер Бідзіна Іванішвілі - засновник та почесний голова партії "Грузинська мрія" - ред.) Усі інші залишалися в тіні і, по суті, не могли стати потужною силою. Тепер, на щастя, зʼявилася третя сила. Це блок "Єдність", партія Саакашвілі і ще одна партія, яка є вихідцем із команди Саакашвілі. Тобто це попередня влада, яка має стабільне число прихильників, але й велику антипатію. Сама вони би ніколи не виграла. Ще дві сили -- це нові політичні сили, які не мають стосунку ані до "Мрії", ані до Саакашвілі. Ще одна партія - це вихідці із "Грузинської мрії", які не погодилися з розворотом (в бік Росії - ред.) та мають більш поміркований, але прозахідний курс.
