Яким насправді є наш суперник?

Информация опубликована участником форума и не является редакционным материалом

Безсумнівно, будь-яка неточність у знанні про противника, особливо якщо він відкрито демонструє свої агресивні наміри, лише посилює його позиції та завдає шкоди нам. Тому, в умовах справжнього конфлікту, важливо здобувати глибше розуміння того, ким насправді є наш ворог і які методи він готовий застосувати у своїй боротьбі проти нас.

Щоб зробити ще один реальний крок у напрямку такого розуміння, необхідно спершу врахувати ту очевидну істину, що за останнє століття московські установи, організації, інституції, структури та інші елементи, що використовувалися для цієї боротьби, не зникли, не зникли безслідно і не перестали існувати. Навпаки, вони продовжують функціонувати і лише вдосконалюються.

Отже, можна стверджувати, що московський досвід діяльності на українських теренах залишається актуальним. Більше того, сучасні московські інструменти та методи цієї діяльності, з урахуванням досягнень у сфері обробки та аналізу даних, безсумнівно, значно вдосконалились.

І щоб мати уявлення про московські масштаби антиукраїнської роботи, розглянемо найбільш очевидні московські діяння 30-х років 20-го сторіччя, всього лише якихось 90 років тому.

Безумовно, в основі цього лежить організація Голодомору, що включає в себе конфіскацію продовольчих ресурсів українського населення, заборону на їх відновлення, а також обмеження можливостей українців для міграції. Сьогодні існує чимало даних про масштаби цієї московської діяльності.

Ми маємо значно менше інформації про інші дії московської влади, пов'язані з Голодомором, зокрема про адміністративну реформу, яка призвела до скасування губерній, повітів та волостей. Натомість були створені області та райони, що спричинило масове переміщення українських архівів. Тільки ті, хто організовував це переміщення, знали, куди саме були перевезені ці документи.

Проте сьогодні, і вже досить давно, велика кількість людей на українській землі добре знає, куди саме московська злочинна група перемістила українські архіви – до Москви. Тепер стало зрозуміло, для чого це робиться: передусім, щоб замаскувати доказів підлого московського вбивства мільйонів українських дітей, а також, звісно, для інформаційної підтримки стратегічних і поточних терористичних завдань Москви в майбутньому.

Ми були обізнані про розташування українських архівів завдяки тому, що всі документи щодо допуску до будь-яких робіт, навіть тих, що мали найменше відношення до секретності, формувалися лише в Москві, в СРСР. Отже, запити на отримання форм допуску надсилалися до Москви, де архівісти витрачали два місяці на вивчення архівних матеріалів, викрадених з України, перш ніж надавати необхідні підстави для видачі того чи іншого допуску.

З огляду на величезну кількість архівних документів, які планувалося вивезти з України до Москви, виникла необхідність у створенні добре обладнаного і просторового місця для їх зберігання та обробки. Відсутність будь-якої інформації про московські об’єкти, призначені для збереження українських архівів, викликає певні питання, але можна не сумніватися в їх наявності. Це веде до висновку про секретність такого місця, яке, без сумніву, вміщує значну кількість працівників, що складають помітну частину населення Москви. Варто зазначити, що українські архіви — це лише один з інформаційних активів, що є частиною більш широкої терористичної діяльності, спрямованої з Москви.

Для маскування таємного зведення масштабних об'єктів, де працюватиме чимало мешканців Москви, було необхідно провести значне легальне будівництво саме в цій локації. Оскільки щоденний шлях москвичів до роботи повинен залишатися подібним до звичних міських пересувань, таке будівництво має бути розташоване поблизу центру столиці.

Голодомор 1933 року, що став трагедією для українського народу, розпочався з дій Москви в 1932 році. Саме в цьому році почалася реорганізація адміністративних одиниць, коли губернії були замінені на області. Цікаво, що в 1932 році також стартувало велике будівництво московського метрополітену, названого на честь Кагановича.

Чим не ідеальне розташування для фундаментальної інформаційної основи московської банди убивць - на глибині десятки метрів під землею, разом з метро, швидким наймасовішим транспортним засобом?

Ці роздуми стосуються лише невеликої частини, можливо, і не найменшої, масштабної та комплексної діяльності московських злочинних структур. Більше того, існує безліч свідчень, що підтверджують простий висновок: навіть якщо в Росії панує хаос і все охоплене вогнем, це зовсім не заважає залученню величезної кількості людей, фінансових ресурсів та інших необхідних засобів для підтримки і подальшого розвитку злочинних схем у Москві сьогодні та в майбутньому.

Чи існують хоч якісь найменші підстави для оптимізму щодо сьогоднішніх московських зусиль, порівняно з тими, що були 90 років тому? Сумніваюся. Тому будь-які обнадійливі новини про те, що в Москві незабаром відбудеться щось позитивне для нас, не варто сприймати надто серйозно, особливо в контексті думки: "немає потреби вжити реальних заходів для захисту від Москви, адже все, якось, вирішиться саме собою". Безсумнівно, ворог намагається використати саме таке наше сприйняття ситуації, вкладаючи в це чимало зусиль.

альтернативні джерела інформації з даної теми:

На жаль, я не можу отримати доступ до вмісту за цим посиланням. Однак я можу допомогти переписати текст або створити новий на основі вашого запиту. Якщо ви надасте більше інформації або контексту, я з радістю допоможу!

Четвертий московський сплеск

Ось кілька способів маскування вбивств, скоєних у Москві.

Від Катині до Смоленська: які наступні кроки?

(також в кн. "Три слова" https://chtyvo.org.ua/authors/Franchuk_Oleksandr/Try_slova/ )