Зеленський прагне відновити свою популярність. Він став актором у новому серіалі від BBC. Яка ж тематика цього фільму?

Трисерійний епічно-героїчний документальний байопік "Історія Зеленського". Ми вже переглянули його для вас.

Розпочнемо з заключення. Це кіно не для нас. У цьому мінісеріалі для українців не буде жодних приголомшливих відкриттів чи нових фактів. Ми вже всі ці моменти знаємо, чули, читали, бачили або пережили. Особливо зважаючи на те, що подібні матеріали раніше створював Дмитро Комаров (і, можливо, було б доцільніше, якби це зробила ВВС). Головне тут — це те, як, в який спосіб і з яким результатом цю історію представили британському глядачеві.

Серіал вийшов на каналі ВВС2. Проведімо маленький лікнеп, що означає цифра 2.

Британський суспільний медіахолдинг BBC (зосередимось лише на телебаченні, без аналізу онлайн-медіа та радіо) включає в себе кілька телеканалів. Якщо узагальнити їхню профільну діяльність, можна представити це таким чином:

Отже, ВВС2 -- це вже не головний канал "для всіх", але ще й не снобістський "високочолий".

Навіщо нам це знати? Для того, що в нас із вами є прямі інтереси в тому, яка аудиторія це подивиться і як це впливатиме на подальшу підтримку України.

Перш ніж перейти до обговорення того, що саме ми спостерігаємо в цій трисерійній стрічці, давайте розглянемо, які враження залишилися у оглядачів британських медіа.

Оглядова стаття Люсі Манган для The Guardian зазначає:

Переглядаючи цей документальний фільм про неймовірну трансформацію колишнього коміка на шляху до політичної мудрості, ви відчуваєте, ніби стаєте свідком становлення справжнього героя. Це настільки вражаюча оповідь, що навряд чи хтось міг би її вигадати. [...] На фоні фільму простежується кар'єра Путіна, а також ненав’язливо підкреслюється контраст між цими двома особистостями.

Це важко виразити словами. Лише образ може відобразити бездушність російського президента та ваше глибоке відчуття його неправоти; тільки кіно здатне передати тепло, чарівність і людяність, які випромінює його український колега, сповнений емоцій. Протягом трьох епізодів важко не дозволити їхнім переплетеним долям набрати міфічних розмірів: боротьба добра і зла, темрява проти світла, любов Зеленського до свого народу і країни проти ненависті Путіна до всього, окрім влади.

Для об'єктивності варто підкреслити, що одним із кількох оповідачів цієї історії був журналіст з The Guardian Люк Гардінг. Відтак, це видання може вважати себе частково причетним до процесу створення.

Заголовок рецензії газети Іndependent: "Глибоке дослідження президента України вражає та справляє сильне емоційне враження".

Автор рецензії Шон О'Грейді починає з того, що Зеленський зараз мав би бути або мертвим, або десь переховуватися в британській провінції. Натомість усе пішло іншим шляхом, і схоже, що Росія, хоч наразі і не програє, але й перемогти не може. Як і належить британцям -- королям пасивної агресії і завуальованого сарказму, Шон кепкує з колишнього прем'єр-міністра Об'єднаного королівства Бориса Джонсона:

"Ми чуємо від Бориса Джонсона, нескромного, як завжди, що він готувався вивести свого друга звідти, щоб той міг очолити опір дистанційно, з одного із англійських графств. Але, як ми знаємо, Зеленський не залишив свій народ, тому що, як він пояснює в чудовому та дуже особистому інтерв'ю, "якщо мене не буде, люди перестануть воювати"".

Пропоную запам'ятати наступну цитату з твору О'Грейді, коли ми перейдемо до стислого викладу змісту трьох серій. Те, про що згадує Шон, на екрані тривало всього лише близько хвилини. У контексті трьохгодинної історії про одну особу – це незначний фрагмент. Проте для наших сподівань цього цілком вистачило:

"Надзвичайно зворушливо бачити, як вдови та сім'ї загиблих на війні зустрічаються з президентом, щоб отримати посмертні медалі своїх рідних. На цих церемоніях ми усвідомлюємо, що які б гроші та військову техніку не надсилав Захід, це вони, українці, воюють і гинуть за нас і за свою свободу. За прискіпливий, делікатний, проникливий спосіб, у який "Історія Зеленського" веде нас, це серіал, який заслуговує отримати найвищу оцінку, яку може запропонувати індустрія".

Тим часом, видання Daily Mail звертає увагу на інші сторони нового фільму. Сара Олівер охарактеризувала свій матеріал як "Президент України Володимир Зеленський показує свою чутливу сторону у свіжому документальному проекті BBC та має намір знову підкорити Голлівуд після завершення війни".

Він, звичайно, не дав чіткої обіцянки в самому фільмі, але запевнив, що не має наміру залишатися на посаді президента протягом 25 років. Проте до м'яких аспектів ми ще повернемося.

Не часто можна зустріти документальний фільм про видатних особистостей, який розпочинається з того, як його головний герой сидить на унітазі. Проте в цьому фільмі, присвяченому президентові України Володимиру Зеленському, дія розгортається в найменшій кімнаті його дому. Це всього лише сцена з популярного українського серіалу "Слуга народу", що вийшов у 2015 році, де звичайний хлопець несподівано стає президентом.

Finanial Times насипає попелу на голову "колективного Заходу" значно менше, ніж Independent:

"Питання про те, як триватиме, як закінчиться конфлікт, і яким може бути майбутнє країни, здебільшого залишаються поза увагою. Коментарі Зеленського про те, що Захід вчасно не впізнав агресивних намірів Путіна, мають певний ефект, але їм бракує деталей. Тим не менш, сцена, в якій ми знаходимося в кімнаті, коли він розмовляє з президентом Франції Емманюелем Макроном наступного дня після вторгнення, є захопливою демонстрацією прагматичної, але пристрасної дипломатії в дії".

Отже, про серіал

Це трилогія. Перша частина розповідає про шлях Зеленського до виборів 2019 року, друга зосереджена на його президентських зобов'язаннях до початку повномасштабної агресії. Третя частина висвітлює період 2022-2024 років та роль президента країни під час війни.

У паралельній оповіді про Зеленського також проходить історія Путіна, намальована тонкою лінією. Сюжет серіалу слідує класичним драматургічним канонам: від стрімкого тріумфу актора на початку до заплутаного, слабкого, але щирого президента (для уникнення емоційних сплесків, варто зазначити, що фільм призначений не для української, а для британської аудиторії) і, зрештою, до важкого та поступового пошуку героя до його істинного «я». Словом, усе виглядає надзвичайно епічно, як це вміють робити лише Голлівуд і BBC.

Історія частково розповідається від першої особи. Зеленський давав інтерв'ю команді ВВС, дивлячись просто в камеру. Решта людей -- у традиційному форматі -- дивлячись на співрозмовника.

Фільм справді починається з того, що Голобородько (головний герой серіалу "Слуга народу") сидить на унітазі, а до нього приходить Стас Боклан, щоби повідомити про те, що тепер він -- президент. Далі ми починаємо вивчати Володимира Зеленського від його дитинства і студентських років у Кривому Розі. Загальна атмосфера, яку створювали в тому числі обрані оповідачі, -- захопливо-мажорна.

Тут нам повідомили (ой, вибачте, забуваю, не нам), що Зеленський з давніх часів славився своєю харизмою, принциповістю, почуттям гумору та великою чесністю.

Шефредактор "Студії Квартал 95" Вадим Переверзєв додав, що він ще й скромний. І це в нього -- від мами, "скромної єврейської жінки".

Паралельно ми бачимо молодого Путіна, часи падіння Берлінської стіни, розповідь про те, що російський шпигун-початківець дзвонить у Москву по інструкції в момент штурму людьми приміщення східнонімецького КДБ -- "Штазі", а йому там нічого не відповідають. Нам розповідають, як роками в Путіні визріває бажання помсти за процеси розвалу соцтабору.

Наступним етапом буде КВК.

Путін присутній в залі, Зеленський займає сцену, а в журі сидить Роднянський, якого представляють як українського телевізійного магната (кумедно, правда?). І саме він ділиться своїми думками щодо феномену КВК, успіху Зеленського в цьому форматі та його прихильності до стилю Путіна.

Тут нам згадали один з виступів колективу "Квартал 95". З сучасної перспективи він виглядає абсолютно інакше.

Яскрава історія життєрадісного артиста починає повільно змінювати свій курс з моментом початку Майдану. До розповіді приєднується американський журналіст і автор біографії Володимира Зеленського під назвою "Шоумен" – Саймон Шустер.

Глядачам BBC демонструють фрагмент програми ТСН, в якому Зеленський звертається до Януковича з закликом піти, адже його президентський термін завершився.

Після цього Володимир Зеленський, звертаючись до камери ВВС і до нас, заявив, що з 2014 року, після Майдану, анексії Криму та конфлікту на Донбасі, він більше не співпрацював із Москвою. Він закрив свій офіс у Росії і зосередився на створенні контенту для України. На щастя, не було згадано про серіал "Свати", що транслювався одночасно на "Плюсах" і "России-1". Нехай це залишиться нашою маленькою таємницею. І ще, ми також не розповімо нікому про "Папіка", який користувався популярністю як у глядачів "1+1", так і на СТС та "Дома кино".

З цього починається захопливий блок про "Слугу народу". Режисер серіалу Олексій Кірющенко каже, що Зеленського "поцілував бог".

А згаданий раніше головний редактор "Студії Квартал 95" Вадим Переверзєв зазначає, що цей серіал відображав образ президента, про якого Україна завжди прагнула мати.

Наприкінці першого епізоду глядач потрапляє на вершину ейфорії. Відчуття азарту, тріумфу та оптимізму наповнюють атмосферу, стверджуючи, що "немає нічого неможливого". Зеленський вирушає на президентські вибори.

Втомлена Олена Зеленська була однією з експерток продукту ВВС, яка давала інтерв'ю з найменшим запалом. Хоча, напевно, вона вже сотні разів ділилася історією свого шоку, коли вперше дізналася про президентську кампанію чоловіка з телевізора, у її словах все ще відчувається роздратування та образа.

Вона сумно зізнається, що мала слабку надію на те, що він не переможе. І не менш сумно каже: "Але він переміг. Як завжди".

Друга серія розповідає про слабкість Зеленського. Але філігранно. Не викликаючи презирства. Радше маніпулюючи почуттями глядача так, що мимоволі хочеться новоспеченого президента взяти на ручки.

Нам не залишають сумнівів, що Зеленський сплутав кіно і реальність. І до реальності, в якій сценаристи не прописали всім репліки, завдяки яким він поставатиме тріумфатором, виявився не готовим.

Серед спікерів цієї серії були персонажі, які британському глядачу невідомі, а в нас викликають конвульсії від пригадування давно забутих подій.

Головного персонажа ВВС поступово і неминуче зводять з піку тріумфу до глибокого розчарування та зневіри.

Навколо "дорослі акули" проти "наївного мрійника". Скандал із Трампом, перша й остання зустріч з Путіним у Парижі, де Ангела Меркель та Емманюель Макрон перешіптувалися з російським президентом, поки Зеленський одиноко збирав речі після спільної пресконференції.

Всередині країни наростає невдоволення президентом. Олена Зеленська розповідає, як їй боляче, коли щодня ім'я її чоловіка полощуть на телебаченні.

У цій сцені творці фільму отримують від свого головного героя найбільш зворушливий момент, що ідеально підкреслює розвиток його персонажа в контексті драми.

-- Ви були популярні, ви були зіркою. А потім усе змінилося. Вас почали критикувати. Як ви з цим упорались?

Цей період справді складний. Адже, по суті, більшість людей проявляли до мене прихильність. А тепер... все змінилося. Вважаю, на початку я не був готовий до таких змін. Але... можливо, я знайду спосіб, щоб знову завоювати їхню любов.

Герой прагне отримати любов і підтримку. Але те, що відбудеться далі, відкриє йому можливість для дій. Не для того, щоб знайти кохання, а щоб "зробити щось значуще".

У повітрі відчувається напруга перед війною. Кулеба перебуває в США, де отримує рекомендації евакуювати свою сім'ю з Києва. Борис Джонсон надсилає літак, наповнений "джавелінами", "байрактарами" та іншим озброєнням. Данілов ділиться тим, що вони неодноразово транслювали один і той самий літак на українському телебаченні, адже наявної зброї було недостатньо, а підтримка морального духу українців була вкрай важливою. Шефредактор "Кварталу 95" вирішує вивезти свою родину з столиці за день до початку вторгнення. Тим часом Зеленський катається на лижах.

Третя серія -- вторгнення. Обстріли, перші перемовини. Тут синусоїда історії знов починає стрімко підніматися вгору. Глядачеві окремо розповідають про створення легендарного відео "Лідер фракції тут, голова Офісу Президента тут, Прем'єр-міністр України Шмигаль тут, Подоляк тут, Президент тут".

В Україні це відео вже стало справжнім мемом. Зізнайтеся, коли ви намагаєтеся щось запам'ятати або перерахувати, чи не намагаєтеся ви відтворити інтонацію Зеленського з цього ролика?

Колишні колеги по сцені Зеленського розповідають на камеру, що його відео на початку повномасштабки зробили з нього "Черчилля з айфоном".

У документальному фільмі BBC розкривається шлях до успіху Зеленського як експерта у сфері комунікацій. Це може викликати різні емоції, проте наразі акцент не на його стилі спілкування з українськими медіа. Третя частина знову показує нашого головного героя в ролі потужного артиста, який завжди вмів ефективно взаємодіяти з великою аудиторією. Він також завжди демонстрував свої навички у створенні відео-, теле- та сценічних проектів.

Без сумніву, словесна формула, що так втішала українців у перший рік після вторгнення, — "Київ за три дні" — також була згадана у фільмі. Але не Зеленським. Її озвучив Андрій Єрмак.

День 24 лютого 2022 року описаний у фільмі по годинах. Тут починається історія відносин Зеленського з лідерами різних держав. Телефонні розмови. Давид Арахамія розповідає, як вони всі (з того списку, який "тут") були умовними секретарями, приймаючи дзвінки.

І ВВС отримала можливість продемонструвати практично завершене кіно. На іншому кінці "дроту" був інший експерт у сфері відео — Емманюель Макрон. Нам представили справжню бесіду між Зеленським і президентом Франції на фоні паризьких пейзажів.

Давид Арахамія пригадує, як Зеленський тоді сказав, що якщо Україні не захочуть допомагати лідери країн, він звертатиметься до їхніх виборців.

Ми спостерігаємо за ретроспективою відео-звернень Зеленського до парламентських інституцій. Ці звернення дійсно здатні викликати емоції, навіть якщо ми їх переглядали не раз. Бен Воллес, екс-міністр оборони Великої Британії, у контексті виступу українського президента перед Європейським парламентом відзначає його майстерність у створенні потрібного емоційного фону. Він зазначає, що Зеленському вдалося навіть трохи присоромити їх.

Борис Джонсон висловив свою думку про Зеленського: "Він справляє враження, викликаючи симпатію, а також є надзвичайно оптимістичною особистістю. Завдяки своєму досвіду виступів перед великими аудиторіями, йому легко вдається налагоджувати зв'язок з широкими масами людей".

Кожна з трьох епізодів триває по годині. У третьому ми стаємо свідками півтори хвилини найбільш емоційної напруги. Саме ці півтори хвилини вразили оглядача Independent, який відзначив не Зеленського, а український народ. Це момент вручення посмертних нагород.

Олександр Роднянський підводить підсумок, що слабкості Зеленського, його людяна емпатія, емоційність стали його силою.

У фінальних п'яти хвилинах серіалу глядачам стає ясним, що довгоочікуваного тріумфального моменту з єднанням народу в підтримку президента не відбудеться. Однією лаконічною реплікою британському аудиторії нагадають, що Зеленський не здобув омріяної любові. У українців до нього залишилося чимало запитань.

Кінцеву точку в стрічці ставить сам protagonist.

"Я не можу зрадити вибір людей і їхню віру в мене".

Ми хочемо нагадати і собі, і вам: це кіно створене не для нас, а для британської аудиторії. Драма найвищого рівня, класична, розділена на три акти. Герой виявляється складним, з власними недоліками. Він відчайдушно прагне любові. Якщо не бути українським глядачем, який знає набагато більше, ніж те, що було показано в трьох серіях, то цього героя можна цілком прийняти і полюбити. І, напевно, британці його полюблять. Для них це буде безпечним і короткочасним захопленням, поки не з'явиться новий фільм про іншого героя на ВВС.